Елін Тофт, Вільна Україна. Переклад з норвезької: Інґунн Лунде та Лілія Оприск.
Щойно повернувшись з України, Інґунн Лунде ділиться сильними враженнями. «Одна справа – читати про те, що відбувається. Зовсім інша – зустрітися з людьми, які живуть в умовах війни», – розповідає професор російської мови в університеті Бергена.
Більшість норвезької академічної спільноти росієзнавців відвернулася від Росії після повномасштабного вторгнення у 2022 році. Стояти пліч-о-пліч з Україною стало справою честі для багатьох. Деякі з них підтримують Україну, долучаючись до роботи «Вільної України» (Fritt Ukraina).
У жовтні колона з чотирьох автомобілів вирушила з Осло до України під егідою організації «Вільна Україна». Один з автомобілів був профінансований за рахунок коштів, зібраних під час кампанії серед студентів, які вивчають українську мову в Університеті Осло. До поїздки приєдналися троє представників збору коштів: Інґвільд Сьорбі, Стурла Берґ-Ульсен та Інґунн Лунде. Для них це була перша волонтерська місія в Україні, тоді як інші члени колони, Мортен Кьопке, Гоґне Оверo та Томмі Сіменстад, вже є досвідченими водіями, які мають за плечима кілька поїздок.
Після довгої подорожі з Осло до Львова шість членів колони провели один день у Львові, перш ніж повернутися до Норвегії. Це був день різких контрастів між прекрасним історичним містом і жорстокими реаліями війни.
Відразу з передової
«Коли ми передавали автомобілі та обладнання, ми зустрілися з представниками військових підрозділів, які отримують допомогу. Ми також зустрілися з волонтерами з місцевої української організації, яка слугує мостом між нами та тими, хто борються на фронті. Це були глибокі, відверті зустрічі», – розповідає Інґунн Лунде. Кілька представників підрозділів приїхали прямо з прифронтової зони і мали повернутися того ж дня.
«Коли розмовляєш з тими, хто перебуває в епіцентрі боїв і операцій, отримуєш свого роду перевірку реальності», – розмірковує Лунде.
Ще одним потужним досвідом стали відвідини Марсового поля біля Личаківського цвинтаря у Львові. Інґунн Лунде описує прапори, що стоять близько один від одного, оточені квітами та фотографіями загиблих. Їй важко знайти слова, щоб передати жах російської війни, але нарешті вона продовжує:
«Стільки людей втратили життя через цю війну, стільки жінок і чоловіків, стільки молоді, у яких вкрали майбутнє. Те, що робить Росія, не можливо пробачити».
У той же час, норвезька група мала і позитивний досвід – було надихаюче бачити силу громадянського суспільства і познайомитися з чудовими людьми з волонтерських організацій. «Ми не повинні забувати про величезні зусилля українського громадянського суспільства! Процвітають численні громадські ініціативи, і Україна не змогла б вистояти без підтримки свого власного суспільства», – підкреслює Лунде.
Солідарність у вивченні української мови
В основі цієї конкретної кампанії зі збору коштів лежать курси української мови для славістів в Університеті Осло, ініційовані професором словʼянських мов Атле Грьонном. Курси розпочалися восени 2022 року і залучили багато дорослих студентів з багатьма звʼязками у таких сферах, як оборона, дипломатія та наука.
Студентів обʼєднує сильний інтерес до України, попереднє знання іншої словʼянської мови та бажання вивчати українську. Прикладом цього є Інґвільд Сьорбі та Стурла Берґ-Ульсен: Сьорбі – музикознавиця та історикиня Радянського Союзу, яка активно займається популяризацією історії української культури, а Берґ-Ульсен – лінгвіст, фахівець з балтійських мов (литовської та латиської), який працює в Мовній раді Норвегії.
Для Інґунн Лунде, яка протягом усієї своєї карʼєри працювала в галузі русистики, вивчення української мови стало актом солідарності.
«Знання української мови дозволяє спілкуватися з українцями, читати книги та новини українською мовою, дізнаватися про культуру та історію у більш безпосередній спосіб. «Мовне питання» також є частиною російської пропаганди. Наприклад, Путін стверджує, що українська мова є діалектом, а не самостійною мовою. Тож робити щось протилежне – вивчати українську і протидіяти цій брехливій пропаганді – стає свого роду мимовільною реакцією».
Підтримати «Вільну Україну» було очевидним вибором
Лунде була ініціатором кампанії зі збору коштів, сподіваючись, що вона пошириться через широкі студентські мережі. Метою було зібрати 80 000 норвезьких крон, але в підсумку вдалося зібрати 95 000 крон. Завдяки додатковим коштам від «Вільної України» загальна сума була подвоєна до майже 200 000 норвезьких крон, які були використані для придбання пікапа Toyota Hilux та необхідного обладнання, таких як павербанки та дрони-спостерігачі.
«Чому ви підтримуєте організацію «Вільна Україна»?»
«Я слідкую за ними вже тривалий час, і для мене це був очевидний вибір. Для мене «Вільна Україна» є прозорою, добре організованою та професійною організацією, якій я довіряю. Організація зосереджена на тому, щоб надавати саме те, що потрібно. Вони запитують військові частини про те, що саме їм потрібно, і намагаються надати це швидко та ефективно. Організації, які отримують допомогу в Україні, також дуже компетентні. Між волонтерами в місцевій організації та військовими частинами налагоджена хороша безпосередня комунікація», – пояснює Лунде.
Глибоке розчарування в росіянах
Як і багато вчених-фахівців з російської мови, літератури та культури, професор Лунде з лютого 2022 року відчуває глибокий розрив з Росією.
«Всі мої контакти покинули Росію, тому я більше ні з ким там не співпрацюю. Я глибоко розчарована російським громадянським суспільством, яке переважно є пасивним і апатичним щодо війни. Більшість росіян хочуть жити, як і раніше. Ми, звичайно, можемо це зрозуміти, але в той же час це абсолютно незбагненно. Безумовно, це змушує мене песимістично дивитися на майбутнє».
«Тому я зосереджуюсь на Україні – саме тут ми можемо щось зробити зараз. Українці платять надзвичайно високу ціну за право жити у вільній країні та мати майбутнє. Якщо ми можемо хоч трохи допомогти, це є очевидним вибором», – каже Лунде. Вона додає:
«Ми живемо безпечним життям у Норвегії – поки що. Я повернулася з досвідом, який ще більше посилив і поглибив мій звʼязок з Україною».
Транспортна місія № 43
«Велика подяка Інґунн, Інґвільд, Стурлі та всім їхнім щедрим донорам, які організували збір коштів та доставили автомобілі та обладнання безпосередньо захисникам України. Це рішучий вчинок», – слова Наталія Ґоліс, генеральна секретарка «Вільної України».
«Ми неймовірно пишаємося їхнім сміливим голосом та підтримкою у цій життєво важливій боротьбі. Українці борються не лише за свою країну та демократичні цінності, але й за власну історію, ідентичність та мову», – додає вона.
Місія, в якій брали участь Інґунн Лунде, Інґвільд Сьорбі та Стурла Берґ-Ульсен, стала 43-м транспортом організації «Вільна Україна», що складався з чотирьох автомобілів, павербанку Ecoflow, дронів, а також зимових курток, теплого одягу та термочеревиків. У місії також брали участь Гоґне Оверо, Томмі Сіменстад та Мортен Кьопке.
